Рецидивуючий рак матки

Лікар Ірина Стефанські

Завідувачка онкологічного відділення у клініці Іхілов.

Задати питання

*статтю перевірено доктором Стефанськи

Рецидивуючий рак матки – це рак, який повернувся після первинного лікування. Для більшості жінок рецидивуючий рак матки не піддається вилікуванню за допомогою доступних наразі стандартних методів лікування. Ідентифікація раку, що призводить до геномної мутації, також може допомогти визначити лікування для деяких пацієнтів – всі жінки повинні пройти тестування геномних біомаркерів.

Якщо рецидив слідує за первинним лікуванням лише хірургічним шляхом і виявляється на ранній стадії, лікування все ще можливе за допомогою додаткової операції і/або променевої терапії. На жаль, видалення всіх видів раку зазвичай не може бути досягнуто для більшості пацієнтів з рецидивуючим захворюванням. Для цих пацієнтів лікування рецидивуючого раку матки диктується місцем метастатичного раку і симптомами, пов’язаними з поширенням раку. Метою лікування жінок з рецидивуючим раком матки є зменшення симптомів і збільшення тривалості життя.

Генетичні мутації: не всі ракові клітини матки однакові. Вони можуть відрізнятися одна від одної в залежності від того, які гени мають мутації. Молекулярне тестування має бути проведено для перевірки генетичних мутацій або білків, які вони виробляють у всіх пацієнтів. Тестуючи рак матки людини на наявність специфічних унікальних геномних біомаркерів, лікарі можуть запропонувати індивідуальний підхід до лікування за допомогою прецизійних лікарських засобів. Виявляються мутації раку матки, і постійно розробляються нові прецизійні лікарські засоби від раку, спрямовані на ці мутації.

Захворювання рак грудей

Рак грудей — це хвороба, яка впливає на тканини грудей, викликаючи непередбачувані зміни в клітинах. Відмінності цього захворювання полягають в тому, що воно не передається інфекцією, на відміну від деяких інших форм раку. Рак грудей становить серйозну загрозу для здоров’я і вимагає уважного медичного втручання та профілактичних заходів.

За статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я, приблизно у половині випадків раку молочної залози у жінок діагноз ставлять без наявності конкретних факторів ризику, за винятком віку старше 40 років. Це підкреслює складність розуміння причин виникнення цього типу раку та необхідність широкого медичного уваги до цієї проблеми.

Фактори, які можуть збільшити ймовірність розвитку раку грудей, включають:

• • Зайва вага
  • Вік (старше 40 років)
  • Споживання алкоголю та куріння
  • Наявність випадків раку молочної залози в сім’ї
  • Вплив радіації
  • Репродуктивна історія (вік початку менструації, перша вагітність, менопауза)
  • Генетична схильність (мутації в генах BRCA1, BRCA2 та PALB-2)
  • Гормональна терапія в постменопаузальний період

Існують також фактори, які зменшують ризик розвитку раку грудей, такі як:

• • Правильний режим сну та робочого графіка
  • Достатня фізична активність
  • Здорове харчування
  • Відмова від шкідливих звичок
  • Підтримання оптимальної ваги
  • Відмова від тривалого прийому гормональних контрацептивів та стероїдних гормонів
  • Вагітність у активний репродуктивний період
  • Грудне вигодовування

Точне лікування онкологічних захворювань

У людей з наступними біомаркерами рак матки в онкологічному центрі Іхілов можна лікуватися по-різному за допомогою цільових прецизійних протиракових препаратів.

Висока нестабільність мікросателітів (MSI-H): MSI-H – це аномалія ДНК, виявлювана приблизно в 20% випадків раку матки. Вона найчастіше зустрічається в пухлинах, пов’язаних з генетичними синдромами, такими як синдром Лінча, але також може виникати спорадично. MSI-високий рак матки можна більш ефективно лікувати за допомогою прецизійних препаратів імунотерапії раку, які називаються “інгібіторами контрольних точок”. Кейтруда і Опдиво були продемонстровані для поліпшення лікування людей з високим рівнем MSI.

Заявка на лікування раку матки в Ізраїлі

Рецидив після лікування раку на ранній стадії з хірургічним втручанням

Жінки, які спочатку мали рак I або IIB стадії і пережили рецидив після лікування лише хірургічним шляхом, часто одужують за допомогою подальшого хірургічного втручання та додавання променевої терапії. Променева терапія зазвичай проводиться як брахітерапія (розміщення радіоактивного ізотопа близько до пухлини), а також зовнішня променева терапія. Ця терапія часто буває успішною, оскільки пацієнти I і IIB стадій, які отримували спочатку лише хірургічне лікування, часто проходять повторні обстеження, які дозволяють виявити рецидив на ранній стадії, коли він є виліковним.

Для пацієнтів з серйозними захворюваннями органів малого тазу часто використовується променева терапія, що складається з комбінації брахітерапії та зовнішньої променевої терапії. Променева терапія може зменшити симптоми і покращити виживання пацієнтів з неоперабельним раком матки.

Рецидив після лікування раку на ранній стадії з хірургічним втручанням і опроміненням

Подальша променева терапія у жінок, які переживають рецидив після першинного опромінення, як правило, неможлива. Однак деякі жінки не можуть піддатися лікуванню, яке включало лише брахітерапію, і ці жінки можуть лікуватися зовнішньою променевою терапією, якщо у них розвивається рецидив у малому тазу далеко від місця розміщення ізотопа.

Первинна гормональна терапія

Гормональне лікування раку, який має естрогенні або прогестеронові рецептори, може затримати прогресування раку і подовжити виживання, особливо у пацієнтів з невеликою кількістю раку, який не зачіпає легені або печінку. Естроген і прогестерон – це жіночі гормони, що виробляються переважно яєчниками і циркулюють у крові. Багато органів в організмі складаються з клітин, які реагують або регулюються впливом цих гормонів. Клітини в грудях, матці та інших жіночих органах мають рецептори для естрогену і прогестерону і за впливу цих гормонів стимулюються до росту. Коли клітини з цими рецепторами стають раковими, ріст цих ракових клітин може бути збільшений впливом жіночих гормонів.

онкологічний центр Іхілов (Ізраїль, Тель-Авів)

Основою гормональної терапії при лікуванні раку матки є блокування або запобігання впливу гормонів естрогену і прогестерону на ракові клітини. Видалення яєчників, органу, що відповідає переважно за вироблення цих гормонів, є одним з ефективних підходів до припинення виробництва гормонів і широко застосовується в багатьох країнах. Інший підхід полягає в застосуванні препаратів, які можуть досягти подібного ефекту без видалення яєчників.

Прогестаційні агенти вже давно використовуються в лікуванні прогресуючого або рецидивуючого раку матки через наявність рецепторів до цих агентів на ракових клітинах. Добре диференційований рак краще реагує на прогестагенні агенти, ніж недиференційований рак. Прогестаційні агенти, що були використані, включають гідроксипрогестерон, медроксипрогестерон і мегестрол. За статистикою онкологічного центру Іхілов, ці агенти призводять до часткового або повного зникнення раку у 20-29% жінок з прогресуючим або рецидивуючим раком матки. Комбінація прогестаційного агента (мегестрола) і тамоксифену (антиестрогену) може бути кращим лікуванням, ніж просто мегестрол.

Хіміотерапія

Хіміотерапія – це використання хімічних речовин (ліків або препаратів) для знищення ракових клітин. Для цієї цілі було розроблено багато хімічних речовин, більшість з яких пошкоджують ДНК клітин. Коли ДНК пошкоджується, клітини не можуть рости або виживати. Успішна хіміотерапія залежить від того, що ракові клітини, принаймні, дещо чутливіше до хімічних речовин, ніж нормальні клітини. Оскільки клітини кісткового мозку, кишечнику, шкіри і волосяних фолікулів також дуже чутливі до цих хімічних речовин, ушкодження цих органів є поширеними побічними ефектами хіміотерапії (наприклад, язви в роті, діарея, висипання і випадання волосся). Кілька хіміотерапевтичних препаратів, що використовуються окремо або в комбінації, можуть ефективно викликати ремісії у ~ 30-70% жінок з рецидивуючим раком матки.

• Доксорубіцин
• Доксил
• Платинол
• Гікамтин
• Гемцитабін
• Таксол
• Таксотер

Хіміотерапія і гормональна терапія

Хіміотерапія і гормональна терапія перешкоджають росту ракових клітин різними методами. Комбінація хіміотерапії з гормональною терапією може зменшити ріст ракових клітин більше, ніж будь-яке інше окреме лікування. Дослідники оцінили комбінації хіміотерапії і гормональної терапії; наприклад, 74% пацієнтів відповіли на лікування комбінацією Параплатин® , метотрексата, фторурацилу і медроксипрогестерону. Середня тривалість відповіді становила понад 10 місяців, а середня виживаність – понад 16 місяців. Цей режим застосовувався амбулаторно і добре переносився.

Хірургія раку матки

Операція щодо раку матки проводиться з метою видалення пухлини і отримання додаткової інформації про стадію або ступінь поширення раку. Хірург, спеціалізуючийся на лікуванні захворювань жіночих статевих шляхів, відомий як гінеколог. Гінекологічні онкологи – це гінекологи, які мають спеціальну підготовку в галузі лікування раку жіночих статевих шляхів. Гінекологічні онкологи накопичили великий досвід у проведенні хірургічного лікування раку матки.

Стандартною операцією для лікування раку матки є загальна абдомінальна гістеректомія (видалення матки) і двостороння сальпінгоофоректомія (видалення маточних труб і яєчників). Додатково до видалення матки і яєчників хірург часто бере проби або видаляє тазові і парааортальні лімфатичні вузли, щоб визначити, чи поширився рак.

Дилатація і кюретаж

Дилатація і кюретаж (D&C) – це поширена діагностична процедура, яку використовують гінекологи для отримання тканин зі стінки матки. Під час D&C вагіна промивають антисептиком і вводять місцевий анестетик в шийку матки або поруч з нею. Можна також використовувати ін’єкційні знеболювальні або загальну анестезію. Отвір шийки матки поступово розширюється. По черзі в шийне отвір вводиться ряд все більш товстих стержнів (розширювачів). Найтовший розширювач може бути шириною з ручку авторучки.

В якості альтернативи можна використовувати поглинаючі розширювачі для розширення шийного отвору. Ці розширювачі поглинають рідину з області шийки матки і розширюють отвір шийки матки по мірі розширення розширювачів. Вишкрібання (куретаж) слизової оболонки матки дає тканину, яку потім можна розглянути під мікроскопом, щоб визначити, чи присутній рак. Рідко, якщо взагалі, кюретаж використовується для лікування раку матки, оскільки видаляється лише поверхневий шар матки.

Дізнатися, чи правильно призначено лікування

Гістеректомія та дисекція тазових лімфатичних вузлів

Стандартним методом лікування раку матки І-ІІІ стадій є тотальна абдомінальна гістеректомія (видалення матки) і двостороння сальпінгоофоректомія (видалення маточних труб і яєчників) з видаленням або без видалення тазових і парааортальних лімфатичних вузлів. Коли матка видаляється хірургічним шляхом, перерізані кінці вагіни хірургічним шляхом зашиваються разом, утворюючи так звану “вагінальну манжету”. Вагінальна манжетка є місцем місцевого рецидиву раку лише після хірургічного втручання.

Гістеректомія найефективніша, якщо дослідження під час операції показує, що рак не поширився за межі матки. У деяких пацієнток, однак, буде рак, який поширився за межі матки в лімфатичні вузли в малому тазу. Перед гістеректомією лікар іноді виконує тазову лімфодиссекцію. Під час тазової лімфодиссекції хірург видаляє лімфатичні вузли, щоб визначити, чи містять вони рак. Якщо лімфатичні вузли містять рак, хірург не може перейти до гістеректомії. Зазвичай рекомендуються інші форми лікування, зазвичай променева терапія і хіміотерапія.

Незважаючи на хірургічне видалення раку матки, у деяких пацієнток може спостерігатися рецидив раку. Важливо розуміти, що у деяких пацієнтів з раком матки вже є невелика кількість ракових клітин, які поширилися за межі матки і не були видалені хірургічним шляхом. Ці ракові клітини не можуть бути виявлені жодним з наявних в даний час тестів. Невиявлені участки раку поза шийкою матки називаються мікрометастазами. Наявність цих мікроскопічних участків раку спричиняє рецидив після початкового лікування. Зовнішня променева терапія з імплантацією або без неї і хіміотерапія часто рекомендуються для очищення організму від мікрометастазів з метою поліпшення швидкості одужання, досягнутої після хірургічного видалення раку.

“Дебютуюча” операція при неопераційному раку матки

Коли рак не може бути повністю видалений, доцільно поставити питання, Чи є хірургічне видалення якомога більшої кількості раку корисним. Це називається “операцією по видаленню пухлини” і часто виконується для того, щоб променева терапія і/або хіміотерапія мали менше ракових клітин, щоб знищити їх. Однак це серйозна операція і має багато потенційних ускладнень. В контрольованих клінічних дослідженнях онкологічного центру Іхілов не було чітко продемонстровано значення операції по видаленню пухлини. Тим не менш, дослідники оцінили результати жінок з прогресуючим раком матки, що перенесли операцію по видаленню пухлини.

Пацієнти з менш ніж 2 сантиметрами раку, що залишилися після операції по видаленню пухлини, порівнювалися з пацієнтами, у яких залишилося більше 2 сантиметрів раку, і пацієнтами, які не підлягали операції по видаленню пухлини. Середня виживаність при оптимальному хірургічному дебюту (залишилося менше 2 см) склала 32 місяці, порівняно з 12 і 13 місяцями у жінок з некоректним дебютом або без нього. Таким чином, у жінок з широко поширеним раком матки хірургічним шляхом може бути видалено якомога більше ракових пухлин.

Залишити заявку на лікування

Роль парааортальної лімфаденектомії

Коли рак матки поширюється, він залишає матку і переходить у лімфатичні вузли в малому тазу поряд з маткою. З тазових лімфатичних вузлів він поширюється в лімфатичні вузли навколо головної артерії від серця, яку називають аортою. Ці лімфатичні вузли називаються парааортальними лімфатичними вузлами.

Під час операції часто видаляються тазові лімфатичні вузли, але значення видалення парааортальних лімфатичних вузлів менш ясне. Якщо видалення парааортальних лімфатичних вузлів підвищує шанси на одужання і/або тривале виживання, це було б корисно. З іншого боку, якщо видалення парааортального лімфатичного вузла просто збільшує побічні ефекти операції, це було б нецілеспрямовано.

Хірурги намагалися оцінити, чи є видалення парааортальних лімфатичних вузлів корисним. У клінічному дослідженні з 137 жінок з високим ризиком ураження парааортальних лімфатичних вузлів частота рецидивів раку становила 38%, а 5-річна виживаність – 71% для тих, у кого не були видалені лімфатичні вузли, порівняно з частотою рецидивів 23% і виживаністю 85% для тих, у кого були видалені лімфатичні вузли. Ці лікарі пропонують пацієнтам з високим ризиком поширення лімфатичних вузлів розглянути можливість хірургічного видалення парааортальних лімфатичних вузлів, а також тазових лімфатичних вузлів.

Побічні ефекти хірургічного втручання

Жінки, що перенесли гістеректомію, можуть відчувати біль у нижній частині живота, кровотечу або інфекцію після операції, оскільки це може знизити ризик рецидиву раку та продовжити виживання. Труднощі з сечовипусканням або проблеми з контролем сечового міхура також можуть виникнути у жінок, які отримали хірургічне лікування. Рідше відбувається пошкодження прямої кишки або трубок, що дренують нирки (мочеточники) або сечовий міхур. Це може бути у формі “фістули” або аномального з’єднання з вагіною. Для жінок репродуктивного віку наслідки радикальної операції, такі як видалення матки і обох яєчників, є значними. Очевидно, така операція виключає народження дітей. Крім того, видалення обох яєчників прискорює менопаузу і ставить питання про заміщення гормонів.

Хірургічне видалення тазових або парааортальних лімфатичних вузлів може спричинити лімфоедем нижньої частини тіла у деяких жінок. 1 лімфоедема – це накопичення лімфатичної рідини в тканинах безпосередньо під шкірою, що призводить до набряку, стягнутості і дискомфорту в ураженій частині тіла. Пошкодження або забруднення лімфатичної системи є причиною лімфоедеми.

Стратегії поліпшення лікування

Прогрес, досягнутий у лікуванні раку матки, став результатом поліпшення розробки методів лікування у пацієнтів з більш пізніми стадіями раку і участі в клінічних випробуваннях. Дальший прогрес у лікуванні раку матки буде досягнутий завдяки постійній участі в відповідних клінічних випробуваннях. В даний час існує кілька напрямків активних досліджень, спрямованих на вдосконалення лікування раку матки.

Лапароскопічна хірургія при раку матки: лапароскоп – це освітлена трубка, введена через шкіру в черевну порожнину, яка дозволяє хірургу візуалізувати, фотографувати і брати зразки тканин для дослідження під мікроскопом. Деякі хірургічні процедури, включаючи гістеректомію, тазову і парааортальну лімфаденектомію, можуть бути виконані лапароскопічно, що усуває необхідність в розрізі черевної порожнини. Це може зменшити ускладнення хірургічного втручання, особливо у пухлих жінок. Дослідницька група гінекологічної онкології в даний час проводить клінічне дослідження, яке безпосередньо порівнює лапароскопічну гістеректомію зі стандартною методикою, що включає розріз черевної порожнини, щоб оцінити, яка процедура є найбільш вигідною.

Роль дисекції парааортальних лімфатичних вузлів: в даний час рутинне видалення парааортальних лімфатичних вузлів не є стандартом. Хоча деякі неконтрольовані клінічні дослідження передбачають, що видалення парааортальних лімфатичних вузлів подовжує виживання, інші дослідження продовжуються з метою визначення ролі парааортальної лімфодисекції.

Ціни на лікування в онкоцентрі Іхілов

Як розпочати лікування раку матки в Ізраїлі?